Для багатьох тернопільських родин війна на сході України є чимось далеким, адже про бої ми дізнаємося здебільшого з телеканалів, читаємо в пресі, чи Інтернеті. Але і є сім’ї, яким війна набагато ближча, бо там за мирне небо воюють їхні сини, чоловіки, брати, батьки.
Так, серед тернополян є чимало волонтерів, і ми активно допомагаємо бійцям спорядженням, продуктами, ліками, переживаємо за своїх друзів і товаришів, які перебувають на сході України.
Але коли постає чітке питання іти, чи не йти у військкомат, окремі з нас намагаються різними способами уникнути призову.
Всі розуміють, що ситуація в Україні і так є важкою. Кожного дня ми молимося, щоб в Україні нарешті настав мир і спокій, але як говорить латинське прислів’я: «Мир потрібно здобувати».
Ми повинні усвідомити, що «путінські» терористи не зупиняться на Криму, Донеччині чи Луганщині. За першої ж кращої нагоди вони наступатимуть і далі. Це усвідомлюють громадяни інших європейських держав та посилюють свою оборону, навіть Білорусь розпочала мобілізацію резервістів. Для усіх призовників захист держави – це велика честь, але як показала чергова хвиля мобілізації, деяких «патріотичних» жителів Тернопільщини це не стосується. Чомусь є люди, які намагаються будь-якими шляхами уникнути призову. Знову ж таки, як не згадати прислів’я «Моя хата скраю».
Та не скраю, хлопці, далеко не скраю. Зрозумійте, якщо загарбників не зупинити на Сході, вони прийдуть до нас. Тоді вже ми всі на власній шкурі відчуємо жахіття війни, коли палатимуть рідні будинки, коли над нами будуть знущатися, ґвалтувати дружин, сестер, матерів. От тоді вже зачухаєтеся, але вже буде пізно. Запитайте своїх бабусь і дідусів, вони розкажуть вам, як в далекому 1939 році в наш край прийшли «освободітєлі». Вони у всій красі опишуть вам, як тоді солодко жилося. А все чому, та тому, що не зуміли ми протиставити агресорам сильної армії, не змогли згуртуватися.
Тоді теж було багато «розумних», які розказували, що москалі прийдуть і звільнять нас від поляків. От і звільнили. Тепер нові агітатори співають тієї ж. Плачуться, що в нас Президент поганий, генерали невмілі, влада корумпована, олігархи захланні. Кажуть, краще на заробітки поїхати, навіщо таких захищати?! Але ж не розумієте, що не олігархів ви йдете захищати, а себе і свої родини. Давайте тоді всі зберемо манатки та поїдемо по закордонах, і «нехай весь світ зачекає»… От розбредемося ми по світах, що ж тоді залишиться від України? Втеча в Росію, Польщу чи ще кудись – це не вирішення проблеми. Зрозумійте, від себе не втечеш, не заховаєшся.
Українські січові стрільці, вояки Української Галицької Армії, УПА – ваші дідусі, проливали кров і робили все для того, щоб ви жили в незалежній Україні. А що залишите нащадкам ви, залежить тільки від вас.
Якщо не має довір’я до влади, чи військових керівників, довіряйте собі. Сьогодні потрібно підставити плече побратимам і обов’язково провести ротацію. Ті ж, хто ухиляється від призову, тим самим допомагають окупантам. Час невизначеності минув. Сьогодні кожен повинен визначитися на чиїй він стороні. Але перед тим, як приймати рішення, добре подумай чи готовий ти відмовитися від свого народу, зрадити пращурів, втратити Батьківщину, адже вороття назад вже не буде.
Слава Україні! Героям Слава!
Боєць 54-го окремого розвідувального батальйону Павло ЛЕВКІВ
