Понад два десятиліття присвятив роботі в паспортній службі Борис Олексійович Петик – полковник ОВС, ветеран ЧАЕС. Згадує ті роки, наче книжку гортає…Як в 1969-му році 24-річним юнаком потрапив з Вінничини на Тернопільщину, на посаду головного інспектора паспортного відділу обласного Управління МВС
– Багато що змінилося в службі від тоді, – роздумує ветеран, крокуючи коридорами Управління ДМС України в Тернопільській області, але багато і впізнаю.
Поруч з ветераном Іван Чубатий – перший заступник начальника Управління, знайомить з колективом, показує нове обладнання, за допомогою якого оформляють сучасні біометричні документи.
– В мій час внутрішні паспорти були не у всіх, що вже говорити про закордонні. Але паспортна служба, окрім документування громадян, мала ще багато інших функцій. Паспортисти здійснювали прописку/виписку, видавали пропуски в прикордонну зону, розшукували боржників, безвісті зниклих, допомагали громадянам віднайти родичів, зв’язок з якими був втрачений, вели облік переселенців з Польщі, які не прийняли Українське громадянство. Останній місяць на слуху в українців тема «аліменщиків», їх пошуком колись також займалася наша служба. Фотографії чоловіків, які ухилялись від свого батьківського обов’язку, публікували в газетах – це була велика ганьба. Особливо злісним неплатникам аліментів в паспорт ставили відповідний штамп, коли чоловік з таким штампом працевлаштовувався, частина його заробітку автоматично перераховувалася на дітей.
10 травня 1986-го, менше ніж через місяць після вибуху на Чорнобильській АЕС, Борис Олексійович на чолі групи із п’яти спеціалістів паспортної служби Тернопільщини, відправився в зону техногенної катастрофи.
– Інформації про те, що сталося на Чорнобильській станції, було дуже мало. Коли отримав вказівку їхати, зателефонував до брата, який закінчив факультет ядерної фізики, від нього дізнався, що атом зовсім не «мирний», як нам розповідали. Брат навчив елементарним правилам захисту від радіації, застеріг у жодному разі не їсти заражених овочів і фруктів, не пити води. Все що почув, переказав своїм хлопцям, але, приїхавши Чорнобильську зону, мої підлеглі ледь не посмакували полуницею прямо з грядки, встиг їх зупинити. Жодного особливого захисту ми не мали. Дозиметрів у нас не було, натомість видали рентгенівську плівку, яку слід було носити з собою, з її допомогою лікарі вираховували рівень отриманого опромінення.
Місяць група з Тернопільщини виконувала завдання з евакуації паспортних служб з Чорнобиля і Прип’яті: перевозили картотеки, бланки документів, паспорті книги в безпечні місяця. Також разом з правоохоронцями патрулювали периметр, який тоді ще не був обгороджений, виявляли мародерів, несли службу на пропускних пунктах.
– Пригадую як на території виявили групу більш як із півсотні ромів: чоловіки, жінки, діти. Вони нишпорили в межах 30-кілометрової зони по залишених власниками господарствах, збирали цінні речі. Довелось викликати внутрішні війська з Києва, аби впоратися з ними.
Перебування в Чорнобильській зоні не минулося безслідно для Бориса Олексійовича, проблеми із здоров’ям – наслідки 31,5 Рентгена, які поглинув організм за той місяць. Але ветеран каже, що завжди був фаталістом, вірить, що така його доля і дякує Богу за прожиті роки. До слова, 16 квітня він відсвяткував свій 73-ій день народження.
– Вірю в мого Янгола-Охоронця, завжди відчуваю його допомогу, і там, у Чорнобилі, він неухильно був зі мною.
Колектив Управління ДМС в Тернопільській області зичить Борису Олексійовичу ще довгих літ, міцного здоров’я, родинного тепла та затишку.
