Миротворчі місії в Косово, антитерористичні операції в зоні неоголошеної війни на Сході України, затримання злочинців, пошук наркотичної сировини та зброї, допомога у знешкодженні вибухівки – усе це в тандемі довіри та взаєморозуміння уже впродовж багатьох років втілює в життя заступник начальника кінологічного центру Тернополя Сергій Крамар разом зі своїми чотирилапими помічниками.
Чоловік з дитинства захоплювався собаками, працював з ними, будучи в армії. Згодом юнацьке захоплення переросло у роботу, бо коли постав перед вибором майбутньої професії, то довго не роздумував і не вагався. Сергій почав працювати в Тернопільському кінологічному центрі.
- У цю службу, – каже Сергій Крамар, – приходять ті, хто любить тварин і хоче з ними працювати, бо відповідальність занадто велика – іноді ціною в людське життя. Випадкових людей серед кінологів бути не повинно. Потрібно любити та не боятися собак, а все інше прийде з практикою та досвідом.
Кінолог стверджує, що хороший фаховий чотирилапий спеціаліст виходить не одразу і не зі всіх собак. Одні слухаються, інші намагаються показати свій характер та норов. Тому тут основне – знайти підхід до тварини через гру та ласку, навчитися її контролювати.
- По собаці бачимо, якщо вона холерик, то підійде нам на спецпідготовку по пошуку наркотичних речовин, на антитерористичні дії теж, на затримання, на фас. На вибухівку така собака не підходить, бо туди ми підбираємо більш спокійних собак – сангвініків, меланхолічних.
До першого серйозного завдання собаку треба готувати не менше шести місяців. Собака, як дитина, до 9 місяців хоче гратися і не завжди сприймає важливість команд. Через руки Сергія Крамара пройшло уже більше тридцяти чотирилапих помічників, проте першу собаку, та перше розкриття пам’ятає добре.
- Була квартирна крадіжка в Тернопільському районі і собака по слідах відвела від хати більше кілометра до людини. Провела виборку, бо там було кілька людей, а потім сіла гавкнула і своєю поведінкою вказала на злодія. А там ще спрацював людський фактор, злодій злякався, зізнався і вийшло чисте розкриття.
У 2008 році, під час однорічної роботи в складі миротворчої місії в Косово, німецька вівчарка “Лорд” неодноразово рятувала як Сергія Крамара, так і інших бійців. Тому вислів: одне життя на двох, каже кінолог, цілком себе виправдовує.
- У нас спецоперація була. Ми отримали інформацію про торговця зброєю. Виїхали за вказаною адресою. Хлопці хотіли на штурм заходити. Я сказав пустити спочатку собаку, бо там були ворота більші, ніж 2 метри. Коли Лорд обнюхав все, сів поруч з фірткою. Ми перелізли і побачили на ній гранату Ф-1 на розтяжці. Якби увірвалися, був би вибух і постраждало б багато.
Таких прикладів безліч. Неодноразово “Лорд” виявляв зброю та небезпечні предмети, обшукуючи транспорт, квартири та багажі в аеропорту, оглядаючи місця масового скупчення людей. Чотирилапий колега врятував не одне життя. Працював чотирилапий товариш і в зоні проведення антитерористичної операції.
Щоб досягти хорошого результату, потрібна щоденна наполеглива робота обох – і собаки, і кінолога. Тому лише терплячість, любов, працелюбство та постійне вдосконалення – запорука якісної підготовки вірного напарника. Для цього кожен має не лише розуміти один одного, а й виконувати одну роботу та жити одним життям.
