…були випадки «національного зцілення», коли прослава Батьківщини через привітання навертала від озлобленості до єднання.
Два місяці служби на блокпостах. У зоні ризику й небезпеки – щомиті. Та тернопільські оперативники встигали не лише виконувати свої службові завдання, а й сіяти у розгублених і зневірених душах жителів Донбасу зернята любові до рідної землі та почуття патріотизму.
Заступник начальника управління карного розшуку обласної міліції Тернопільщини Віталій Кваснєвський на сході побував уже двічі. Вперше – у серпні минулого року. Тоді, як розповідає полковник міліції, завданням їхньої оперативної групи стало очищення щойно звільненого від сепаратистських елементів Лисичанська Луганської області. Цьогорічна поїздка виявилася тривалішою – два місяці тернопільські розшуківці несли службу на блокпостах по дорозі до Слов’янська та Краматорська Донецької області.
- Пліч-о-пліч з нами працювали оперативники з Вінниці,Волині, Чернігова,Черкас та кінологи із Закарпаття,- розповідає полковник міліції. – Мене призначили старшим зведеного загону, тож відповідальність подвійна, адже пильнуєш за безпекою і роботою кожного ввіреного тобі розшуківця.
Основне завдання зведеного оперативного загону – не допустити на звільнені території диверсантів, табу на ввезення чи вивезення зброї, вибухівки, боєприпасів та інших заборонених предметів. Робота пильна, скрупульозна.
І ризикована, – уточнює Віталій Кваснєвський. – Тому найперший пункт інструктажу – особиста безпека. Проте навіть попри ризики, ми зобов’язані були проводити ретельний огляд всіх, хто проходив чи проїжджав через наші блокпости. Бувало, що серед проїжджих дехто «світив» різного роду посвідченнями, що вказували на високі ранги та чини, але для нас це не мало жодного значення. Закон – один для всіх. Панібратством теж ніхто не займався. Ввічливо, стримано, толерантно, та на дистанції – таким було наше спілкування з місцевим населенням.
Пильність й уважність допомагали оперативникам зведеного загону не лише якісно виконувати службові завдання: вдалося затримати розшукуваного за вчинення злочинів, разом з військовим комісаром вручити повістки втікачам від мобілізаційного призову, а й врятувати власні життя.
- Був випадок, – розповідає полковник міліції,- коли поблизу блокпоста кінологи нашого загону знайшли розтяжку з двох гранат. Зрозуміло, це був «дарунок» від недоброзичливців. Ми його прийняли, проте не так, як розраховували на це недруги.
Злагоджена й відпрацьована до автоматизму тактика дій оперативного загону давала можливість не лише якісно виконувати фільтраційну роботу, а й, між іншим, щоразу нагадувати жителям Донбасу, що вони – частина України, невіддільна і неподільна.
- Слава Україні! – це привітання чув кожен, хто перетинав наші блокпости, – ділиться спогадами Віталій Владиславович. – Відповідь та реакція на нього була різною. Ми усвідомлювали, що в декого викликаємо ворожі настрої, але як могли, так будили в серцях луганчан та донеччан почуття патріотизму.
На привітання розшуківців хтось із захопленням відповідав: «Героям слава!», хтось лише похитував головою, а в декого відверта ненависть світилася в очах. Та були випадки «національного зцілення», коли прослава Батьківщини через привітання навертала від озлобленості до єднання.
Не словом єдиним, а й справами доводили тернопільські оперативники, що їм не байдужа доля співвітчизників.
- Уже перед відправкою, оглядаючи запаси харчів, побачили, що маємо достатньо, аби поділитися ними з вихованцями дитячого садочку у селі Григорів, – розповідає полковник міліції. – Цукерки, варення, мед, крупи, макарони – все це передали дітлахам. А ще над будівлею дошкільного закладу замайорів подарований нами синьо-жовтий стяг.
Діалог між заходом та сходом України, на думку Віталія Кваснєвського, має початися не з насильних переконань, а зі справ любові та милосердя. І хай не вже, не сьогодні, але час зітре межу між народом єдиної країни.
