Вони об’єднувалися, аби, насамперед, підтримувати один одного. Пенсіонери та ветерани органів внутрішніх справ Тернопільщини, залишившись поза службою, вирішили зорганізувати спілку, яка б займалася захистом їхніх прав та свобод.
За десять років вчорашні міліціонери зуміли твердо стати на ноги, а це означало, що кожен з них, у випадку потреби, може розраховувати на допомогу та захист ветеранської організації. «Та коли в державі запанував неспокій, ми зрозуміли – потрібно відкласти особисті турботи та клопоти, а долучитися до справи захисту Вітчизни», – розпочав нашу розмову голова обласної ветеранської організації Григорій Головатий.
«Долучитися до справи» – не порожні слова. Не зважаючи, що ветеранська організація – об’єднання неприбуткове, пенсіонери винаходять кошти, аби вручити допомогу міліціонерам, які їдуть на схід, закупити для них речі першої необхідності.
«Ці гроші,- каже Григорій Васильович, – для когось – розділена пенсія, чи особисті заощадження. Ви знаєте, настав такий період нашого життя, що ми, люди поважного віку, рідше задумуємося, чи матимемо завтра на хліб, ліки… Душу тривожить, як доживатимемо старість. Чи в своїй країні? Чи з мирним небом над головою?» – роздумує полковник у відставці. Та роздуми змінюються оптимізмом, і шістдесятирічний пенсіонер запевняє: «Ми обов’язково встигнемо пожити в Україні європейській, по-справжньому демократичній, вільній, процвітаючій».
Оптимізм голови ветеранської організації поділяють і його товариші. Регулярно вони збирають посильну допомогу для бійців АТО, бо вірять – їхні сини та онуки обов’язково повернуться непереможеними та живими й здоровими. Синами й онуками по-родинному зовуть не лише молоде покоління правоохоронців. В рядах добровольчих загонів та батальйонів служать рідні пенсіонерів та ветеранів.
Свого сина Віталія двічі виряджала на схід родина відставного полковника з Тернополя Михайла Смаля, з нетерпінням чекає на повернення спецпризначенця Андрія сім‘я Дреботів з Тернопільського району, пишається мужністю свого нащадка Володимира голова ветеранської організації Зборівщини Роман Свідинський, достойно продовжує батьківську справу син колишнього начальника зборівської міліції Володимир Гунько. За таких, як їхні сини, й вболівають ветерани тернопільської міліції.
Григорій Головатий розповідає, що з початку військових дій на сході члени ветеранської організації пожертвували понад п’ятдесят тисяч гривень.
- Під час першої ротації ветеранська організація виділила п’ять тисяч гривень допомоги, – звітує Григорій Васильович.- Але, розуміючи, що членських внесків замало, аби суттєво допомагати нашим захисникам, на засіданні ради ми прийняли рішення про збір коштів. Бійцям, які їхали в зону АТО в числі другої ротації ми придбали взуття та продукти харчування уже на п’ятнадцять тисяч гривень. Наступна зміна захисників отримала від нас термобілизну. Осторонь доброї справи не залишаються й районні ветеранські осередки. Допомагають хто чим може.
Вразив вчинок 94-річного ветерана тернопільської міліції Миколи Федоровича Коннова. Дізнавшись, що п’ятеро правоохоронців повернулися зі сходу з пораненнями, колишній міліціонер, котрий пройшов горнило Другої світової війни, пожертвував на їхнє лікування частину своєї пенсії.
Своїм прикладом жертовності ветерани спонукають до благодійності й інших небайдужих людей. Нещодавно жителі Козівського району на прохання колишніх правоохоронців зібрали та передали в зону АТО майже десять тонн допомоги.
- Люди несли усе, чим багаті, – розповідає голова ветеранської організації. – Овочі, консервація, крупи, макарони, теплі речі, миючі засоби. Усе – для своїх захисників, усе-для перемоги.
А її, таку довгоочікувану, нині на Луганщині та Донеччині відстоюють майже дві сотні тернопільських правоохоронців. Є серед них й ті, котрі ще вчора скинули міліцейській мундирі і пішли на заслужений відпочинок, а сьогодні одягнули камуфляжі добровольців і міцно тримають у руках зброю. Одинадцятеро пенсіонерів органів внутрішніх справ Тернопільщини стали добровольцями спецбатальйону «Тернопіль».
Перемога кується не лише на передовій, а й в тилу. Цю аксіому повинні пам’ятати усі, і за прикладом старшого покоління тернопільських міліціонерів докладати зусиль та жертовності, щоб мрія української нації про єдність і незалежність стала дійсністю.
