Півсотні бійців спецбатальйону патрульної служби міліції «Тернопіль» відбули на схід, де на ротацію вже очікували їхні товариші. Добровольців проводжали рідні та близькі, товариші й знайомі, керівники обласної міліції, священики та волонтери.
Зі слів командира батальйону Володимира Катрука, лише для двох бійців ця поїздка буде першою, для решти особового складу – третя-четверта ротація, тому особливих хвилювань щодо поведінки добровольців немає. Кожен знає, що в якій ситуації має робити.
Але там, серед війни та розрухи, штатних випадків, як правило, не буває, тому за кожного, хто їде на схід, моляться та хвилюються рідні.
Проводжає свого коханого Дем’яна тернополянка Юлія. Дівчина вже втретє каже своєму нареченому про те, що чекатиме його, не зважаючи ні на що, бо хлопець у складі добровольчого батальйону їде боронити східні рубежі рідної країни.
За щасливе майбутнє дітей, за спокій коханих, за мирне небо над головами батьків, за вільну Україну – ці ще донедавна пафосні слова сьогодні – реальне завдання кожного, хто бере до рук зброю, аби протистояти зовнішньому агресору. Війна змінила свідомість усіх, а найбільше тих, хто на власні очі побачив її жахіття. Пенсіонер органів внутрішніх справ Степан Паскарик колись своє життя віддав міліцейській справі, та коли нависла загроза над країною, знову одягнув форму правоохоронця, аби вкотре довести, що ті, хто складав присягу на вірність народові, залишиться їй вірним до останнього продиху.
- Я вчора відсвяткував свій півстолітній ювілей, а сьогодні разом з побратимами вирушаю на схід, – розповідає командир першого взводу батальйону «Тернопіль» Степан Паскарик. – Стоятимемо там до перемоги, допоки не повернемо Донеччину, Луганщину, наш український Крим.
Сивочолі та зовсім юні в одній шерензі. Ще вчора їхні шляхи б не перетнулися, але вже вісім місяців, адже саме стільки минуло з початку створення спецбатальйону «Тернопіль», вони – велика дружня родина.
- Будьте братами, бережіть один одного, пам’ятайте, наша сила в єдності, – з такими словами звернувся до добровольців заступник начальника управління міліції Олег Ляхович. – Ворог скаженіє, бо не може поставити нас на коліна. А ми, хай маленькими кроками, але прокладаємо свій шлях до омріяного майбутнього в колі європейської спільноти. Є бажання – обов’язково буде результат. Хай такою великою ціною, але ми здобудемо нарешті справжню незалежність.
Благословили тернопільських бійців священнослужителі. Вони побажали добровольцям стати містком єдності між заходом та сходом через добрі справи, через любов господню, через жертовність людську.
Хлібом, як символом родинного тепла, проводжали на схід добровольців волонтери. Лілія Мусіхіна, каже, що проводжати та зустрічати захисників короваєм – це їхня, волонтерська традиція:
- Хай тепло рідного дому, завжди кличе наших захисників повертатися живими та здоровими. А ми дбатимемо, аби наші бійці були забезпечені усім необхідним.
Волонтерка разом зі своїми однодумцями одностайні – за вісім місяців, відколи в обласному управлінні внутрішніх справ почали формувати спецбатальйон, змінилося дуже багато у плані матеріального забезпечення. Сьогодні в бійців є все для повноцінного несення служби. Проте закликає краян й надалі не залишатися осторонь будь-яких проблем та потреб наших захисників, бо перемога, як відомо, здобувається не лише на передовій, а й кується в тилу.
Насамкінець, найактивніших бійців батальйону представник спілки ветеранів Афганістану нагородив пам’ятними медалями «Обов’язок виконано з честю».
