У кожного з батьків холоне кров, коли він читає про зниклу дитину. Інстинктивно виникає думка – а якщо і моя пропаде? Заберуть, вкрадуть, втече з дому на вулицю? Статистика Головного управління Національної поліції Тернопільщини не втішна: за минулий рік в поліцію надійшла 61 заява про зниклих дітей. Слава Богу, розшукано було всіх неповнолітніх.
Зі слів керівника ювенальної превенції ГУНП в Тернопільській області Петра Тиховича, 80 відсотків зниклих дітей – це підлітки у віці 13-17 років, які йдуть з дому. Підлітковий вік – кризовий, бо дитина надто болісно сприймає зауваження дорослих, часто їй важко зрозуміти чого від неї хочуть, що вимагають. Причина останнього в цьому році випадку зникнення тернопільського школяра, який пішов з дому 29 грудня, – непорозуміння з бабусею. Жінка насварила онука за те, що приніс погану оцінку, от він й вирішив піти з дому, не попередивши. Слава Богу, дитину вдалося швидко розшукати – він прямував на Львівщину, де мешкає його батько.
За статистикою, 90 відсотків дітей вдається знайти в перші дні після зникнення.
У випадку зникнення дитини співробітники поліції радять батькам
Не панікувати!
Спочатку з’ясувати, чи дійсно дитина зникла, пошукати її вдома, у школі, в сусідів, зателефонувати друзям дитини або батькам друзів. Це все потрібно зробити за перші півгодини-годину.
Без зволікань зателефонувати на номер 102, а не через три доби, як дехто вважає. Що раніше надійде заява, то більше шансів знайти дитину.
До того, як приїде слідчо-оперативна група, варто підготувати всю інформацію про дитину: номер мобільного, імена друзів, учителів, у яких соцмережах зареєстрована дитина і під яким логіном. Поліції треба надати найточніші та найсвіжіші дані: докладно описати зовнішність дитини, у що вона була одягнена, а також надати одну з недавніх фотографій хорошої якості, одяг дитини (бажано невипраний) для кінологів та обов’язково повідомити, яку суму грошей дитина мала при собі, можливо, щось забрала з дому (гроші, цінності).
Розказати про те, що трапилося, всім родичам і друзям дитини. Дитина може зв’язатися з кимось із них, або вони можуть мати про неї якусь інформацію.
Після звернення до поліції, до роботи терміново приступає слідчо-оперативна група в повному складі.
Слідчі збирають інформацію про зниклу дитину: звички, інтереси, стан здоров’я, аналізують про що останнім часом говорила дитина і чи із задоволенням ходила до школи, чи не мала конфліктів з друзями, однокласниками.
Дільничні офіцери перевіряють прилеглі підвали, люки підземних комунікацій, зруйновані будівлі, тощо. До пошуку також підключаються співробітники інших служб поліції.
На першій стадії пошуку, яка не перевищує 24 годин, поліція збирає інформацію та шукає зниклу дитину в місцях її найбільш вірогідного перебування. Якщо операція не дає результату, дитину оголошують в розшук, як таку, що зникла безвісти.
Поліцейські також звертаються до користувачів соціальних мереж бути уважними, поширюючи різного роду прохання про допомогу знайти дитину, яка зникла. Часто інформація, опублікована в мережах, не відповідає дійсності, або застаріла. Тому, перш ніж розповсюдити її, принаймні відкрийте і прочитайте. Якщо в тексті вказані номери телефонів чи інші координати за якими варто звертатися у випадку, якщо вам будь-що відомо про розшукувану дитину, а не просто резонансний заголовок, тоді поширюйте. Як правило, офіційну та перевірену інформацію надають сайти підрозділів поліції.
