Звикнути до того, що рідна та дорога тобі людина їде в зону неоголошеної війни завжди важко. Не стає легше на душі і після слів хлопців, що там майже не стріляють і не лунають вибухи. Кожен розуміє, що це лише спроба заспокоїти, бо війна ніколи та нікого не змусить спати спокійно, – саме так вважають рідні та близькі бійців роти патрульної служби поліції особливого призначення “Тернопіль”.
9 березня до зони проведення антитерористичної операції відправилося сорок п’ять бійців. Це вже не перша ротація і триватиме вона 45 діб. Проте щоразу кожен сподівається, що вона стане останньою.
- Єдине, що я хочу вам побажати це те, щоб ми востаннє проводжали вас туди, щоб ви там відстояли честь нашої області достойно і всі повернулися живі та здорові, – звернувся до бійців заступник начальника ГУНП в Тернопільській області Руслан Балик. – Вас чекають батьки, друзі, діти, дружини. Не забувайте, що ви один колектив, не підводьте самих себе, не підводьте командира і не підводьте честь нашої області. Я бажаю вам щасливої дороги і швидкого повернення додому.
Правоохоронці виконуватимуть усі поставленні перед ними завдання. Бійців, які їдуть вперше, зараз немає. Кожен на території проведення антитерористичної операції побував вже не один та не два рази. Хлопці свою роботу знають добре. Допомагатиме їм цього разу на сході і чотирилапий товариш “Лакі”. В перекладі ця кличка означає “щасливчик”. На Різдво до блокпосту хлопців прийшла собака. Вівчарка була поранена, тому доглядати за нею взявся Віталій Щербіна. Він вилікував тварину та привіз її до Тернополя.
- Нога була перебита, груди в крові, з носу і пащі кров йшла. Звідки він прийшов не знаю, але підійшов одразу до мене. Я назвав його “Лакі”-щасливчик, бо він вижив. Після ротації привіз додому. “Лакі” в квартирі живе, з дітьми грається. Собак чужих не любить і котів, – розповідає господар вівчарки Віталій Щербіна.
Хлопці в зоні проведення антитерористичної операції підтримуватимуть правовий режим, перевірятимуть транспортні засоби, робитимуть усе, аби не допустити перевезення незаконних речовин, боєприпасів, зброї. Уже сьомий раз проводжає на схід чоловіка Наталія Іваськів. Жінка зізнається, що таке прощання легко не дається, але вона намагається тримати себе в руках та не показувати чоловікові занепокоєння.
- Я знаю, що це його свідомий вибір і він знає для чого туди їде. В такій ситуації я можу його лише підтримати і не завдавати зайвого клопоту – не показувати своє переживання. Звичайно я хвилююся кожного разу, коли він їде, але намагаюся бути більш стриманою, бо знаю, що тоді йому буде важко їхати.
Не заважати та не красти – основні принципи роботи волонтерської групи “Схід та Захід єдині”. За словами волонтера Василя Конька, вони намагаються завжди допомагати та підтримувати бійців на сході. По кілька разів на місяць у зону неоголошеної війни везуть на усе – від харчів до одягу. Найбільш затребувана там хороша питна вода.
- За останніх 10 днів на Тернопільщині чотири двохсотих – це забагато, – каже Василь Конько – волонтер ГО “Схід та Захід єдині”. Коли ти сидиш дома і чуєш ці новини – тебе коробить, що ти здоровий чоловік і нічого не можеш зробити. Я вважаю таких людей ватниками. Наша волонтерська група їде зараз на відправку, а через 2 тижні виїжджає фура і ми постійно від Костянтинівки до Станиці Луганської доставляємо все необхідне.
Після молитви священнослужителів бійці вирушили у зону проведення АТО. Там вони поміняють своїх колег, які на днях повернуться додому.
