Купи сміття, гори брудних речей, пляшки та недоїдки – у таких умовах уже п’ять років у Тернополі мешкає сорокап’ятирічний Олександр. Чоловік-уродженець Росії. Свого часу покохав українку та переїхав сюди. Проте часті сварки у родині довели до того, що він став жити на вулиці.
Помешкання Олександра – це згарище колишнього ресторану. Тут немає ні вікон, ні дверей – лише дах. Проте від холоду він не рятує. Спить поруч із бездомною собакою, щоб було тепліше. Харчується чоловік тим, що знайде на смітниках.
Без даху над головою залишився і Ігор Яблонський. Після розлучення його попросили звільнити помешкання. Квартира, у якій жив Ігор до одруження, перейшла у спадок його сестрі, а він опинився на вулиці.
- Зараз живу по знайомих, на вулиці, де попало. Буває не сплю. Зараз холодно, немає де жити. Щастя, коли заходимо погрітися на вокзал. Гріємо руки та ноги біля сміттєвих баків, де є теплі труби.
Недоїдки зі смітників – меню щоденних сніданків, обідів та вечерь. Справжнє свято – це купити смаколики. Заробляє гроші Ігор, здаючи порожні пляшки, макулатуру та металобрухт. Найкращий заробіток,а це 80-100 гривень вдень, у вихідні й свята – коли не вивозять сміття та є купа склотари.
Сім років на вулиці живе вже і Марія Галіцька. Жінка мала сім’ю та роботу. Сьогодні вона мешкає поруч із теплотрасою. Влітку, каже Марія, легше – тепло та більше їжі. Взимку доводиться виживати.
- Ми звикаємо до зими, шукаємо різні способи, аби не замерзнути. Рухаємося, щоб зігрітися.
З різкими похолоданнями та сильними морозами, правоохоронці оглядають підпорядковані їм дільниці у пошуках безхатченків. Людям пропонують пройти в місця обігріву, поїсти та отримати одяг. “Карітас” – один із таких центрів.
“Попитом користується проект “Благодійна їдальня”, – розповідає отець Роман Загородний – заступник директора Тернопільського благодійного фонду «Карітас». – Щодня до нас приходить 60-80 людей,а в холодну пору 100-120. Ми їх годуємо і навіть даємо продукти з собою.
Зазвичай люди без постійного місця проживання ночують біля батарей у підвалах та під’їздах, в люках та на горищах, в закинутих приміщеннях або новобудовах.
Старший інспектор поліції Тернопільського відділу поліції Микола Лучка каже, що правоохоронці щодня обходять закинуті приміщення та вулички, шукаючи безхатченків.
- Ми розповідаємо їм, де можна зігрітися, поїсти та випити чаю і навіть помитися. Поліцейські намагаються зробити усе можливе, щоб ці люди не замерзли, щоб з ними не трапилася біда. При бажанні, ми навіть супроводжуємо їх до пунктів обігріву.
Сьогодні в Україні за офіційною статистикою більше 30 тисяч “бомжів”, але ця цифра зростає, оскільки доля безпритульного може спіткати навіть успішну людину.
